Что нужно для короткого свидания с отцом? Он не знает, что я хочу приехать.

Кримінально-виконавчий кодекс України

Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 11.07.2003 № 1129-IV

Стаття 110. Побачення засуджених до позбавлення волі

з родичами, адвокатами та іншими особами.

Телефонні розмови

1. Засуджені мають право на побачення: короткострокові

тривалістю до чотирьох годин і тривалі - до трьох діб.

Короткострокові побачення надаються з родичами або іншими особами

у присутності представника колонії. Тривалі побачення надаються з

правом спільного проживання і тільки з близькими родичами

(подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й

сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і

подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі,

за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Оплата послуг за

користування кімнатами короткострокових і тривалих побачень

здійснюється засудженими або їх родичами чи іншими особами за

рахунок власних коштів.

2. Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються

позачергово.

3. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою

засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій

засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у

галузі права, який за законом має право на надання правової

допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням

засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за

законом має право на надання правової допомоги особисто чи за

дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці.

Побачення надається адміністрацією колонії при пред'явленні

адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а

іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на

надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної

особи, іншого відповідного документа, а також документів, що

посвідчують їх особу. Кількість і тривалість таких побачень не

обмежена.

4. Кількість і види побачень встановлюються цим Кодексом.

5. Засудженим надається право на телефонні розмови без

обмеження їх кількості під контролем адміністрації. Телефонні

розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні

розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення

волі, заборонені.

6. Засудженим за їхнім проханням дозволяється заміняти

тривалі побачення короткостроковими.

7. Порядок надання побачень і телефонних розмов визначається

нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

Держдепартамент вик.покарань; Наказ, Правила, Форма типового документа від 25.12.2003 № 275

46. Побачення і телефонні розмови засуджених з родичами й

іншими особами

Засудженим за нормами, установленими Кримінально-виконавчим

кодексом України ( 1129-15 ), дозволяються короткострокові і

тривалі побачення та телефонні розмови.

Побачення і телефонні розмови між засудженими, які

перебувають в установах виконання покарань, не дозволяються.

Короткострокові побачення надаються з родичами та іншими

особами під наглядом представника адміністрації установи виконання

покарань. З іншими особами побачення надаються тільки тоді, коли,

на думку адміністрації, вони не будуть негативно впливати на

засудженого.

У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або

особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться примітка про причини

відмови.

Начальник установи, як виняток, з метою виховного впливу може

надати короткострокове побачення з родичами або телефонну розмову

засудженим, яких тримають у ПКТ (ОК), ДІЗО або карцері.

Відповідно до вимог Віденської конвенції "Про консульські

зносини" ( 995_047 ), ратифікованої Україною 27.04.89, генеральний

консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних

представництв закордонних держав мають право на короткострокові

побачення із засудженими громадянами своїх держав.

Побачення засуджених з дипломатичними представниками до

кількості встановлених кримінально-виконавчим законодавством

України не враховуються, їх число не обмежується.

Тривалі побачення відповідно до статті 110

Кримінально-виконавчого кодексу України ( 1129-15 ) надаються з

правом спільного проживання і тільки з близькими родичами

(подружжя, батьки, діти, всиновлювачі, всиновлені, рідні брати й

сестри, дід, баба, онуки). Тривалі побачення можуть надаватися і

подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало в шлюбі,

за умови, що в них є спільні неповнолітні діти, за наявності їх

свідоцтв про народження та відповідної довідки органу

самоврядування, що підтверджує факт їх проживання однією сім'єю.

Адміністрація установи, як правило, звільняє засуджених від

роботи на період тривалих побачень з наступним або попереднім

відпрацюванням.

Адміністрація установи за наявності технічної можливості

забезпечує надання засудженим телефонних розмов, які проводяться

за рахунок засудженого і під контролем представника адміністрації,

згідно з графіком у неробочий час. Для проведення телефонних

розмов використовується телефон чергової частини установи або

встановлюється таксофон. Факт надання розмови засудженим

реєструється у спеціальному журналі.

У разі епідемії, стихійного лиха або інших надзвичайних

обставин, що перешкоджають нормальній діяльності установ,

побачення можуть бути тимчасово відмінені.

Об'єднання побачень або розділення одного побачення на

декілька періодів не дозволяється.

Засудженим на їхнє бажання дозволяється заміняти тривалі

побачення короткостроковими, а також тривалі та короткострокові

побачення - телефонними розмовами.

47. Порядок надання і проведення побачень

Дозвіл на побачення надається начальником установи виконання

покарань, а в разі його відсутності - першим заступником або

особою, яка виконує його обов'язки, за заявою засудженого чи

особи, яка прибула на побачення. Одночасно, за власним бажанням,

засудженим подається заява про зняття його з котлового довольства

на час перебування на тривалому побаченні.

Тривалі побачення при реєстрації шлюбу надаються позачергово.

Документами, які посвідчують особу, що прибула на побачення,

її родинні зв'язки із засудженим, можуть бути паспорт, посвідчення

водія, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідки

органу самоврядування, що підтверджують факт проживання однією

сім'єю засуджених з прибулою особою.

Підставою для надання тривалих побачень засудженим іноземцям

з близькими родичами є анкетні дані цих засуджених. У разі

відсутності таких даних в особовій справі засудженого-іноземця

круг близьких родичів визначається шляхом його опитування.

Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи

або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх інформують

про поведінку засудженого і попереджають про обов'язкове

дотримання правил поведінки під час побачення, заборону

нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде

виявлено порушення встановлених правил.

Гроші, цінні речі, а також предмети, заборонені для

використання в установах, здаються на збереження молодшому

інспектору з проведення побачень і вносяться до спеціального

журналу (додаток 16 до цих Правил).

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка

прибула на побачення, має намір передати засудженому предмети,

вироби та речовини, зберігання яких заборонено, або отримати від

засудженого нелегальним шляхом заборонені речі, начальник установи

оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки

тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після

побачення. Такий огляд проводиться в порядку, установленому цими

Правилами.

Якщо особа, яка прибула на тривале побачення, відмовиться від

огляду речей і одягу, то побачення із засудженим їй не

дозволяється, але за бажанням може бути надане короткострокове

побачення.

У разі виявлення прихованих від огляду заборонених предметів

особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення

не надається або припиняється, і тоді діють вимоги закону про

адміністративні правопорушення.

Побачення засудженому дозволяється не більш як з трьома

дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні діти

засудженого.

Тривалість побачень установлюється адміністрацією установ

виконання покарань залежно від пропускної можливості приміщень, у

яких вони проводяться. У всіх випадках короткострокові побачення

не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо

на менш коротких строках не наполягають особи, які перебувають на

побаченні.

На побачення засуджені повинні прибувати в охайному вигляді.

На період тривалих побачень їм може видаватися одяг, білизна і

взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого

інспектора з проведення побачень, або одяг цивільного зразка, який

принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають повному

обшуку. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень

туалетні речі, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми та

літературу і періодичні видання, які вони бажають передати

родичам.

Пронесення особами, які прибули на побачення із засудженими,

в кімнати короткострокових побачень будь-яких продуктів або речей

не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти

харчування (за винятком вино-горілчаних виробів і пива) та

цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети

і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях,

дозволяється у денний час виходити за межі колонії для придбання

продуктів харчування, предметів першої потреби, а в разі

дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у

будь-який час доби.

Під час побачень не дозволяється передавати засудженим або

засудженими будь-яких документів, записів, креслень і т.ін.

У разі порушення встановленого порядку поведінки на побаченні

воно негайно припиняється, про що молодший інспектор доповідає

посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають

остаточне рішення.

За користування кімнатами тривалих побачень, інвентарем та

комунально-побутовими послугами з осіб, які прибули на побачення,

або із засуджених стягується плата за затвердженими

територіальними органами управління Департаменту розцінками в

розмірах, що відповідають фактичним витратам, і направляється

виключно на їх утримання.

Кімнати побачень обладнуються інвентарем згідно з переліком

(додаток 17 до цих Правил).

48. Вихід засуджених за межі виховної колонії у виді

заохочення та під час короткострокових побачень

Право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів

за межами виховної колонії в супроводі персоналу колонії або

виходу за межі колонії у супроводі батьків чи інших близьких

родичів, а також для проведення короткострокових побачень

надається засудженим на підставах та в порядку, установлених

статтями 143, 144 Кримінально-виконавчого кодексу ( 1129-15 ).

Вихід за межі виховної колонії може бути призупинений у разі

проведення протиепідемічних заходів в установі чи у місцевості, на

якій вона розташована. Вихід поновлюється після зняття карантинних

обмежень.

Під час виходу за межі виховної колонії засуджені повинні

мати охайний вигляд. На період виходу за межі виховної колонії їм

може видаватися одяг цивільного зразку.

Засуджені до виходу за межі установи і після повернення

підлягають повному обшуку та огляду в присутності лікаря.

Право виходу за межі виховної колонії в супроводі батьків чи

інших близьких родичів у виді заохочення та короткострокового

побачення за межами виховної колонії надається засудженим лише з

батьками чи іншими близькими родичами (повнолітніми) у межах

населеного пункту за місцем дислокації виховної колонії і

закінчується не пізніше двадцятої години. Тривалість виходу

засуджених за межі виховної колонії встановлюється начальником

колонії, але не може перевищувати восьми годин, а для проведення

короткострокових побачень - норм, установлених

Кримінально-виконавчим кодексом ( 1129-15 ).

Дозвіл на вихід за межі виховної колонії в супроводі батьків

чи інших близьких родичів у виді заохочення та короткострокового

побачення за межами виховної колонії надаються постановою

начальника виховної колонії, у разі його відсутності - першого

заступника або особи, яка виконує його обов'язки, за заявами

засудженого та особи, яка прибула на побачення.

Право на вихід за межі колонії в супроводі батьків чи інших

близьких родичів надається за рахунок короткострокових побачень.

Батьків чи інших близьких родичів, які прибули на побачення,

приймають начальник установи або його заступник, начальник

відділення, ЧПНУ. Їх під розписку (додаток 18 до цих Правил)

інформують про порядок супроводу засудженого за межами установи,

правила його поведінки та відповідальність.

Після проведення повного обшуку та огляду засудженого в

присутності лікаря ЧПНУ під розписку (додаток 19 до цих Правил)

доводить йому правила поведінки за межами установи та

відповідальність.

Вищезазначені розписки залучаються до особової справи

засудженого.

Для виходу за межі установи засудженому видаються посвідчення

про право перебування за межами колонії (додаток 20 до цих Правил)

та довідка відповідного зразка (додаток 21 до цих Правил).

Після повернення до колонії посвідчення та довідка

повертаються засудженим ЧПНУ, який проводить його повний обшук та

огляд в присутності лікаря. Довідка долучається до особової справи

засудженого.

У разі встановлення порушень правил поведінки під час

перебування засудженого за межами виховної колонії в супроводі

батьків чи інших близьких родичів та на короткостроковому

побаченні за межами установи, виявлення у нього під час обшуку

прихованих від огляду заборонених предметів, виробів і речовин,

ознак сп'яніння або тілесних ушкоджень уживаються заходи щодо

притягнення до відповідальності винних осіб.

Під час перебування за межами виховної колонії у супроводі

батьків засуджені зобов'язані:

дотримуватися правил громадського порядку;

повертатися до установи в термін, установлений адміністрацією

установи;

у разі виникнення об'єктивних обставин, що не дають змоги

повернутися до установи в установлений термін, самому або через

батьків чи інших близьких родичів негайно повідомити про це ЧПНУ,

указавши місце свого перебування;

на вимогу персоналу виховної колонії або працівників міліції

пред'являти посвідчення про право проведення короткострокового

побачення за межами колонії та довідку. Після повернення до

установи здавати їх ЧПНУ. { Абзац вісімнадцятий пункту 48 із

змінами, внесеними згідно з Наказом Державного департаменту

України з питань виконання покарань N 39 ( z0298-07 ) від

14.03.2007 }

Засудженим забороняється:

залишати межі населеного пункту, у якому дислокується

установа;

пересуватися без супроводу батьків або близьких родичів, з

якими дозволено вихід за межі установи;

уживати алкогольні напої та інші вироби на спиртовій основі;

курити;

проносити в установу предмети, вироби і речовини, зберігання

яких засудженим заборонено.

Склад осіб, яким у порядку заохочення надано право

відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами

виховної колонії, оголошується наказом начальника установи за

письмовим погодженням з начальником територіального органу

управління Департаменту або особи, яка виконує його обов'язки.

Право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів

за межами виховної колонії в супроводі персоналу колонії

надається, як правило, засудженим, які тримаються у дільниці

соціальної адаптації виховної колонії. При цьому кількість

засуджених, які одночасно виводяться за межі колонії, не повинна

перевищувати п'ятнадцяти осіб.

Про вивід засуджених за межі виховної колонії відповідальний

від керівництва або черговий помічник начальника установи інформує

чергового територіального органу управління Департаменту, а при

поверненні засуджених до колонії - доповідає про їх наявність.

Охорона та нагляд за засудженими, які виводяться за межі

установи, здійснюється відповідно до встановлених вимог.

Засуджені мають право в установленому порядку зняти кошти зі

своїх особових рахунків для оплати квитків на відвідування

культурно-видовищних і спортивних заходів.